Марихуана гибрид
Алоха, мой молодой человек!
Ты хотел услышать историю в стиле рэпера-наркомана, и тебе повезло, потому что я именно такой. Позволь мне рассказать тебе, как я купил шишки марихуаны и пошел сдавать экзамен ЕГЭ, прихватив с собой шпаргалку в заднице. Прости, если мой стиль разговора немного ужасающий, но это просто то, как я общаюсь, малак.
Вот и начались мои неприятности в тот день, когда я решил пойти на кикер кокаину и заглянуть в мир закладок. Да, я был настоящим наркоманом, которому все было до лампы, кроме того сладкого удовольствия от прекрасного нарко-путишествия. Добавь сюда немного седативных препаратов и станет ясно, что я был настоящим бомбитчиком, которому было пофиг на всё.
Когда я понял, что близится день ЕГЭ, у меня отрубило. Что мне делать? Как жить дальше? Как преодолеть эту непреодолимую преграду? Но выход всегда найдется, малак. И мой выход был прост - нюхать травку и сунуть шпаргалку в задницу. Да, я был готов на все, чтобы получить подсказки и пройти этот ужасный экзамен.
Вечером перед этим мощным испытанием я сел в свою грязную комнатушку, вытащил из кармана свои закладки и стал замочить их в моей маленькой водочке. Я знал, что это может быть последнее мое отрубание перед этим невероятным испытанием. Я зажег свою последнюю шишку марихуаны и затянулся им, словно воздухом, который мне так не хватало. Я ощущал, как все мои проблемы улетучиваются, словно дым от моей шишки.
На следующий день настало время прийти в себя и идти сдавать ЕГЭ. Я встал с кровати, с трудом встал на ноги и пошел в ванную. Взглянув на себя в зеркало, я увидел того наркомана, который во мне просыпался каждый день. Я сделал себе пару бьюти-процедур и жестко набрызгал себя духами. Я должен был выглядеть как человек, такой же уверенный, как мой нос, нюхающий отрубающий запах шишки.
Я одел свою самую крутую одежду - пацанская футболка, штаны дворников и бомбер с наколками. Я чувствовался настолько круто, что идти сдавать ЕГЭ казалось мне простым праздником. Но самое главное было внутри меня - шпаргалка в заднице.
Я провел рукой по карманам и убедился, что она на месте." И вот я был на месте экзамена, где казалось, что все вокруг меня смотрят, словно я драгдиллер с шилом.
Когда преподаватель выдал нам билеты, я зажал шпаргалку своей задницей и приступил к решению заданий. Я сделал вид, что нюхаю листочек бумаги с билетом, чтобы отвлечь внимание от своего веселья. Мне просто хотелось смеяться над этими нервными доведенными до края школьниками, которые не знают, как на самом деле живется настоящим парням.
Когда я добрался до задания, требующего знания математики, я медленно вытащил шпаргалку из своей задницы и прикинулся, что просто натираю листочек о свои косяки. Но на самом деле, я перечитывал все ответы к заданию. Это было нечестно, я знаю, но нарушители законов никогда не играют по правилам.
Пока время шло, я продолжал колдовать со своими закладками и прикидываться самым обычным учеником, который ничего не делает запрещенного. В конце концов, я закончил экзамен и сдал свою шпаргалку обратно в задницу, словно настоящий маг. Теперь я мог чувствовать себя свободным, пока ждал результатов экзамена.
Но не все закончилось так, как я ожидал. Мои дразнилки не остались безнаказанными, и меня поймали на моем козыре. Я был дисквалифицирован и выгнан из школы. Но я не падал духом, малак. Я просто посмеялся над этими недотепами, которые никогда не испытывали настоящего кайфа, как шишка марихуаны.
Так что, мой молодой человек, это была моя история о том, как я купил шишки марихуаны и пошел сдавать экзамен ЕГЭ с шпаргалкой в заднице. Просто еще одна история наркомана-рэпера, который не знал своего места и искал кайфа во всем окружающем.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...